Політична
Україна давно запізнилась із модернізацією. Суспільно-політичні перетворення початку 90-х, що супроводжували будівництво нових-старих держав Східної Європи, були не просто потрібними, вони були життєво потрібними.Державні утворення, що виникли на руїнах СРСР, опинились перед вибором: назад в Європу або назад у СРСР. Хтось обрав перший варіант (Естонія, Литва, Латвія), хтось - другий (Росія, Білорусь), а хтось... спробував змінити вивіску, не змінюючи суті. Тобто: де-юре - «назад в Європу», де-факто - «залишаємо все як є». Загорнули весь цей абсурд в обгортку «аби не було війни», «аби не було гірше» і т.д., – ось вам зовнішньо- і внутрішньополітичний курс України.
Але не забуваємо, що формально вивіска вже змінилась, і однією ногою ми вже на підніжці потягу «Київ-Брюсель», проте другою – все ще стоїмо на пероні «Київ-Московський». Зміна вивіски передбачає імітацію певних змін: - вільний ринок, свобода слова, свобода волевиявлення, засудження злочинів комунізму (імітує республіканська влада перед Радбезом та ООН); - спорудження пам’ятників жертвам Голодомору, літературні вечори Стуса, театральні постановки на честь Курбаса (імітує муніципальна влада перед київською). Водночас маємо офіційний вихідні на «первомай», встановлення нових пам’ятників Леніну та Дзержинському на Херсонщині, спортивні турніри на кубок Ілюши Куліка, ремонт «Лєгєндарной тачанки» за кошти обласного бюджету тощо. Західні політологи називають цей феномен «постсовєтською шизофренією». Ілюшка Кулік та «новенький» Дзержинський на вході в Цюрупинське районне відділення міліції – радше доповнюють «пантеон херсонських героїв», ніж руйнують його.
Тож на Херсонщині зусиллями місцевої влади реалізовується найбожевільніший сценарій витворення власної ідентичності: вінегретний.
За цим сценарієм владним наративом не є жодна ідеологія, жодна система цінностей: а ні радянська, а ні українська, а ні російська. Це саме наша, херсонська модернізація, виключає вибір мети, цілей, засобів. Очікуваний результат від творення вінегретної ідентичності один: утримання людей в аморфному, не громадянському та пасивному стані. Адже на тлі вінегрету будь-який суб’єкт, котрий обстоює свої права, виглядає маргіналом.
Джерело:
Малюнок:
Коментарі
2008-12-2720:11:17 На додаток до сказаного:
Скоро у Херсоні, "з благословення" міської ради відкриють стелу радянському генералу Маргелову…
Лишаєтсья відродити піонєрію і всіх дітей дружніми колонами водити до Леніна-Дзержинського-Маргелова. І кого ми виховуємо? Майбутніх Симоненків-Вітренків?
2008-12-1801:33:56 від тексту тхне нафталіном початку 90-х. Запах настільки різкий шо викликае симптоматичні спазми
Паша ти останнім часом шось цікавіше гортав окрім Андруховича? Принаймні як на мене мавпа з тебе кепська вийшла. Натягнути Брюссель на "базис" а подумках фалічна символіка радянських бовванів. Піди побалакай про це з бабой Машей з Дніпровського вона тебе вмить вилікує від твоєї вінігретного орально-фокального нервизму
А от малюнок до тексту підібраний точно, ба він навіть самодостатній
2008-12-1700:42:45 колбаса за 2.20 это одни ценности, а винегрет из политических идей - другие. Давайте по-порядку :)
2008-12-1622:43:53 Встановлення нового Дзержинського - це те саме гасло, проте вигукнуте голосніше. Хіба від цього ковбаса різко по 2,2 грн. стала? Хіба комусь стало легше? От вам і басня!
2008-12-1622:42:45 Стосовно ж Ленінів, Дзержинських та Куліків - мова не йде про заслуги кожного із них перед Україною, чи Херсоном. Кожен із них є символом певного державного курсу, політичної моделі. Встановлення пам'ятних знаків у місцях поховання жертв Голодомору, урочистості з нагоди 300-ліття виступу гетьмана Мазепи проти Московії - це ніби інша державна політика. Пропаганда європейської культури та вступу до НАТО - третій варіант руху українських та місцевих політиків. А насправді у практичну політику це не виливається.
2008-12-1622:41:28 Першим, що приходить на думку, є басня Крилова. Це принаймі звільняє нас від потреби шукати мораль і дискутувати - добре це, чи погано. Де буде віз із иакими темпами ми і так вже знаємо.
2008-12-1621:53:33 Я погоджуюся з думкою пана Віталія. Не вистачає рецептів. Що робити далі?
Нещодавно "Гривна" опублікувала цікавий матеріал про "архітектора" ІНШОЇ України. Про людину, яка програла своє бачення (геополітичне) розвитку нашого краю так би мовити "національним" комуністам, які в свою чергу програли шовіністу Сталіну - мова йде про Артема.
Чи не його ідеї зараз намагаються втілити "архітектори" сучасності. Взагалі, зараз відбуваються дуже цікаві зміни у свідомості. Йде пошук нашої ідентичності. Хто ми? Чекаємо на відповідь Павла та інших наших авторів
2008-12-1617:58:11 Красиво, Денис, про нашу жизнь как винегрет в мультикультурно м обществе. Полисемия и национально-культурная многозначность, однако, не смешивают бело и черное в грязно-серое, позволяют раскрыться всем цветам радуги, не сваливают все в релятивистскую кучу. Украинец - это украинец, коммунизм - это коммунизм, любой национальности, добро есть добро, зло есть зло. Мультикультурал изм - это явление для всех пересичных украинцев еще совершенно новое, не вошедшее в сознание ни на йоту… Тут не паханное поле многолетнего просвещения и хождения в народ, а это то же. что за три моря.
2008-12-1614:03:37 Майже на будь-яку статтю можна відповісти: новин, мовляв, нема, що робити? Мені - цікаво, і спонукає до роздумів!
2008-12-1500:08:22 А смысл нашей жизни не ну тут можно промолчать а то занесет