Політична
Херсонщина

Да, абсолютная правда.
На Херсонском комбайновом заводе (сейчас Херсонский машиностроительный завод, до этого "Херсонские комбайны", а еще раньше - производственное объединение Херсонский комбайностроительный завод им. Г.И.Петровского) настоящий октябрь 1917 года.
Ну, может быть, все же весна 1901 года. Когда рабочие хотят зарплату и готовы на все в борьбе за свою зарплату.
А умные, талантливые и настойчивые молодые ребята со стороны предлагают им готовые рецепты по книжке.  И готовы ради этих рецептов находится в среде рабочих с утра до утра. Сделаем поправку, что милиции захват собственности крупных промышленников безразличен на этом этапе.  Поэтому милиция с народом. Губернатору надо думать о том, что скоро выборы Президента и он будет без работы, а поэтому придется где-то баллотироваться и голоса рабочих пригодятся. Поэтому он тоже с народом. Хоть на словах. Прокуратуре надо как-то реагировать, поэтому они шевелятся.
А еще свободые медия, зарубежные СМИ и много много Интернета.

Но к этому "октябрю 1917 года" рабочие завода шли лет десять не меньше.
Когда завод покупали, перекупали, распродавали. Он уменьшался. На самом то деле комбайновое строение может выжить только при господдержке. Вся господдержка до этого шла в карманы собственников. И откаты - чиновникам.
Так разворовывались деньги. Теперь деньги и поддержка закончились.
Чтобы привлечь внимание и от отчаяния люди когда-то вешались прямо в цехах. И сразу же - вот лицемерие - находились долги по зарплате. Теперь я увидел среди рабочих лозунг: "Больше вешаться не будем" (наконец -то)
С одной стороны рабочие разуверились во всем. А с другой стороны за это время подросло новое поколение левых. Молодых и бесбашенных. Какая-то , а каждый марксист имеет свой или или администрирует целое . И делает прекрасные фотографии и оперативно их распространяет - спасибо Игорю Трубаеву. И это просто здорово. Умные талантливые ребята. Плохо, что власть теряет такие кадры. Что из-за глупой и дурацкой власти - молодые хлопцы уходят в некоструктивную оппозицию.
И еще - выросло остервенение в несколько раз. У рабочих.
Еще в начале декабря наш губернатор клятвенно пообещал - главное пообещал всем на публику и телекамеры, что зарплаты выплатит. А все кончилось тем, что рабочих уволили задним числом.
А впрочем, посмотрим.
Октябрь ли это 1917 или весна 1901 года или случайность - покажет нам митинг солидарности в субботу.
Проснется ли сонный Херсон?
Придут ли рабочие с других заводов?
Дойдут ли врачи, которым сокращают зарплату, будут ли мелкие чиновники, которых оставили на голых окладах и как они смогут прожить?
Поддержит ли рыночная стихия, - ведь большинство рыночников наших - это рабочие и инженеры все того же когда-то комбайнового гиганта.
Наши - прийдут. Поддержать.
А пока прочитайте Обращение к рабочим Украины и подумайте о том, что происходит.

Обращение написано в лучших традициях на двух языках. Я выбрал для публикациия украинский

Чим глибше Україна занурюється у економічну кризу, тим більш очевидним стає те, що влада та великий бізнес мають лише один рецепт її подолання. Вони намагаються перекласти весь його тягар на плечі робітників, людей похилого віку та молоді.

Зростають ціни на продукти та товари першої необхідності, підвищуються тарифи на житлово-комунальні послуги, нестримно зростають ціни на проїзд у громадському транспорті, усе менш доступними стають звичайні ліки та медична допомога.

Замість того, щоб надавати справжню допомогу звільненим та безробітним, можновладці та капіталісти думають лише про те, щоб забрати у них останнє. Замість того, щоб робити все для збереження існуючих та створення нових робочих місць, можновладці та власники підприємств просот виштовхують людей на вулицю, виправдовуючись кризою.

У результаті такої політики на Херсонському машинобудівному заводі склалася критична ситуація: виробництво зупинено, заробітна плата не виплачується, зупинені усі відрахування до бюджету та Пенсійного фонду. Але ні власники ХМЗ, ні нинішня влада не вживають жодних заходів для того, щоби вдихнути у завод нове життя.

За цих умов трудовий колектив вирішив не здаватися, а об'єднатись для боротьби за захист людини праці. Ми вдалися до рішучих дій: провели жорсткі пікети облдержадміністрації, захопили та охороняємо завод від розкрадання готової продукції та обладнання, боремось за правдиве висвітлення нашої боротьби у засобах масової інформації.

Ми вимагаємо від уряду України націоналізації ХМЗ під контролем трудового колективу. Вимагаємо арешту банківських рахунків власників заводу та погашення усіх боргів із заробітної плати, а також із платежів до бюджету та пенсійного фонду. Вимагаємо від держави забезпечення державного замовлення та збуту сільськогосподарського обладнання, яке випускається заводом. Вимагаємо виплати заборгованості із заробітної плати перед усіма робітниками Херсону, забезпечення повної зайнятості у місті та області.

Ми усвідомлюємо, що можемо добитись виконання наших вимог лише за умов солідарної підтримки працівниками інших підприємств та закладів. Робочі колективи підприємств усієї України повинні об'єднати зусилля і підтримати один одного у боротьбі.

Ми не можемо сподіватись на допомогу привладних політичних партій, ми можемо сподіватись лише на самих себе. Вони довели, що інтереси працівників є їм глибоко байдужими.

Ми пропонуємо координувати наші зусилля, створивши Комітет координації колективів спільної боротьби України. Цей комітет повинен висунути спільні вимоги від імені трудящих України та забезпечити координацію сумісних зусиль для реалізації цих вимог.

Ми пропонуємо висунути наступні вимоги:

Ні скороченням! Робітники не повинні розплачуватись за помилки власників заводів та влади!

Ні банкрутствам та закриттям підприємств!

Націоналізація стратегічно важливих заводів та підприємств під контролем трудових колективів! У першу чергу там, де власники скорочують робочі місця, не виплачують заробітну плата та нищать виробництво.

Арешт банківських рахунків власників заводів та погашення усіх боргів із заробітної плати, а також платежів до бюджету та Пенсійного фонду.

Державне забезпечення замовлення та збуту готової продукції. Держава надала багатомільярдні позики банкам, тому ми вимагаємо, щоб державні кошти надходили не до паразитичних фінансових інституцій, а на забезпечення робочих місць та підтримку реального виробництва.

Погашення усіх боргів із заробітної плати перед усіма трудящими України, підвищення заробітної плати до достойного рівня та її індексації відповідно до інфляції!

Забезпечення у країні повної зайнятості!

Закликаємо працівників усіх підприємств України до спільної боротьби на захист інтересів найманих працівників, ветеранів праці та молоді! Створюйте робітничі Ради та бойові профспілки! Разом ми переможемо!

Ініціативна група за створення Комітету координації трудових колективів України із спільної боротьби (телефони: 8 0632336226, 8 067 5033292, 8 091 1140176 , електронна пошта: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду )