Політична
Україна давно запізнилась із модернізацією. Суспільно-політичні перетворення початку 90-х, що супроводжували будівництво нових-старих держав Східної Європи, були не просто потрібними, вони були життєво потрібними.Державні утворення, що виникли на руїнах СРСР, опинились перед вибором: назад в Європу або назад у СРСР. Хтось обрав перший варіант (Естонія, Литва, Латвія), хтось - другий (Росія, Білорусь), а хтось... спробував змінити вивіску, не змінюючи суті. Тобто: де-юре - «назад в Європу», де-факто - «залишаємо все як є». Загорнули весь цей абсурд в обгортку «аби не було війни», «аби не було гірше» і т.д., – ось вам зовнішньо- і внутрішньополітичний курс України.
Але не забуваємо, що формально вивіска вже змінилась, і однією ногою ми вже на підніжці потягу «Київ-Брюсель», проте другою – все ще стоїмо на пероні «Київ-Московський». Зміна вивіски передбачає імітацію певних змін: - вільний ринок, свобода слова, свобода волевиявлення, засудження злочинів комунізму (імітує республіканська влада перед Радбезом та ООН); - спорудження пам’ятників жертвам Голодомору, літературні вечори Стуса, театральні постановки на честь Курбаса (імітує муніципальна влада перед київською). Водночас маємо офіційний вихідні на «первомай», встановлення нових пам’ятників Леніну та Дзержинському на Херсонщині, спортивні турніри на кубок Ілюши Куліка, ремонт «Лєгєндарной тачанки» за кошти обласного бюджету тощо. Західні політологи називають цей феномен «постсовєтською шизофренією». Ілюшка Кулік та «новенький» Дзержинський на вході в Цюрупинське районне відділення міліції – радше доповнюють «пантеон херсонських героїв», ніж руйнують його.
Тож на Херсонщині зусиллями місцевої влади реалізовується найбожевільніший сценарій витворення власної ідентичності: вінегретний.
За цим сценарієм владним наративом не є жодна ідеологія, жодна система цінностей: а ні радянська, а ні українська, а ні російська. Це саме наша, херсонська модернізація, виключає вибір мети, цілей, засобів. Очікуваний результат від творення вінегретної ідентичності один: утримання людей в аморфному, не громадянському та пасивному стані. Адже на тлі вінегрету будь-який суб’єкт, котрий обстоює свої права, виглядає маргіналом.
Джерело:
Малюнок:
Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины в РФ Константин Грищенко опроверг заявления о том, что проживающим в России украинцам не нужны украинские школы.
Кандидату на президентский пост Сергею Тигипко в Запорожье подарили картину Питерские сучки.
Официальная позиция Франции, высказанная на Бухарестском саммите НАТО о том, что Украина и Грузия будут членами Альянса, остается неизменной.
Госсекретарь Франции по европейским вопросам Пьер Леллуш убежден, что решение инициировать процесс расширения НАТО на Грузию и Украину было ошибкой. Такое мнение он высказал испанскому изданию El Pais.
Министр юстиции Украины Николай Онищук заявил, что дело бывшего судьи Львовского апелляционного административного суда Игоря Зварича не имеет политического подтекста.
Коментарі
2009-09-0213:09:11 2 werter. У меня знакомый уехал из Херсона на ПМЖ в Канаду. На мой вопрос: "Ну и как тебе там?". Он ответил: "… хорошо, там есть то, чего мы не ценили здесь?" Я спросил: "что же?". Он ответил: " уверенность в завтрашнем дне".
2009-09-0212:30:51
П,С, В перестороченые времена в лениграде демонстрация шла с плакатом "хотим жить как в Херсоне"
О чем Вы говорите? Еще лучше вспомнить Херсон конца семидесятых, так как в 88-89 уже во всю был кризис, который привел СССР к краху.
Вот тогда действительно было благостное время. Время бездумного расходования дешевых нефтедолларов. Остатки бензина сливали в землю, чтобы им не уменьшали квоту на следующий месяц. Все воровали и всем все хватало. Так такого безрассудства не могло быть долго. И вся "элита" привыкшая жить старыми мерками осталась. Но думала только о себе.
2009-09-0200:23:28 Проблемы в головах прежде всего.
Относительно "старой гвардии", смотрел список, видел фамилии людей которых знал лично. Могу с уверенностью сказать что среди них проходимцев и аматоров было на порядок меньше чем среди так назывемой нынешней "элиты" Я думаю херсонцы читаб комменты, они могут вспомнить Херсон образца 1988-89 года.
П,С, В перестороченые времена в лениграде демонстрация шла с плакатом "хотим жить как в Херсоне"
2008-12-2720:11:17 На додаток до сказаного:
Скоро у Херсоні, "з благословення" міської ради відкриють стелу радянському генералу Маргелову…
Лишаєтсья відродити піонєрію і всіх дітей дружніми колонами водити до Леніна-Дзержинського-Маргелова. І кого ми виховуємо? Майбутніх Симоненків-Вітренків?
2008-12-1801:33:56 від тексту тхне нафталіном початку 90-х. Запах настільки різкий шо викликае симптоматичні спазми
Паша ти останнім часом шось цікавіше гортав окрім Андруховича? Принаймні як на мене мавпа з тебе кепська вийшла. Натягнути Брюссель на "базис" а подумках фалічна символіка радянських бовванів. Піди побалакай про це з бабой Машей з Дніпровського вона тебе вмить вилікує від твоєї вінігретного орально-фокального нервизму
А от малюнок до тексту підібраний точно, ба він навіть самодостатній
2008-12-1700:42:45 колбаса за 2.20 это одни ценности, а винегрет из политических идей - другие. Давайте по-порядку :)
2008-12-1622:43:53 Встановлення нового Дзержинського - це те саме гасло, проте вигукнуте голосніше. Хіба від цього ковбаса різко по 2,2 грн. стала? Хіба комусь стало легше? От вам і басня!
2008-12-1622:42:45 Стосовно ж Ленінів, Дзержинських та Куліків - мова не йде про заслуги кожного із них перед Україною, чи Херсоном. Кожен із них є символом певного державного курсу, політичної моделі. Встановлення пам'ятних знаків у місцях поховання жертв Голодомору, урочистості з нагоди 300-ліття виступу гетьмана Мазепи проти Московії - це ніби інша державна політика. Пропаганда європейської культури та вступу до НАТО - третій варіант руху українських та місцевих політиків. А насправді у практичну політику це не виливається.
2008-12-1622:41:28 Першим, що приходить на думку, є басня Крилова. Це принаймі звільняє нас від потреби шукати мораль і дискутувати - добре це, чи погано. Де буде віз із иакими темпами ми і так вже знаємо.
2008-12-1621:53:33 Я погоджуюся з думкою пана Віталія. Не вистачає рецептів. Що робити далі?
Нещодавно "Гривна" опублікувала цікавий матеріал про "архітектора" ІНШОЇ України. Про людину, яка програла своє бачення (геополітичне) розвитку нашого краю так би мовити "національним" комуністам, які в свою чергу програли шовіністу Сталіну - мова йде про Артема.
Чи не його ідеї зараз намагаються втілити "архітектори" сучасності. Взагалі, зараз відбуваються дуже цікаві зміни у свідомості. Йде пошук нашої ідентичності. Хто ми? Чекаємо на відповідь Павла та інших наших авторів