Політична
Головна небезпека для України – не втрата незалежності, як це вважає Д.Білий, а втрата демократії і свободи і встановлення авторитарного режиму. Зараз ця небезпека найреальніша. Більшість інтелектуалів вважають, що саме Тимошенко, а менш вірогідно – Ющенко реалізують сценарій введення авторитаризму в Україні Дискусія – це життя, це свобода. А торжество однодумства чи «єдіномислія» - це смерть і несвобода. Політики, які хочуть повернути нас в «стойло» «єдино вірної», тепер – патріотичної націоналістичної ідеології, (яку найяскравіше виражає ОУН-УПА-КБУ, які випередили свій час), придушити будь-яке вільнодумство і «інакомисліє» - це антиподи демократії і європейського вибору.
На жаль, таких все більше. Чому? Головна небезпека для України – не втрата незалежності, як це вважає Д.Білий, а втрата демократії і свободи і встановлення авторитарного режиму. Зараз ця небезпека найреальніша.
Більшість інтелектуалів вважають, що саме Тимошенко, а менш вірогідно – Ющенко реалізують сценарій введення авторитаризму в Україні (репресії по відношенню політичних суперників, прихильників демократії, які «не второпали» що «курс партії» змінився і «не перебудувались»; тотальна ідеологізація суспільства; диктат «вертикалі влади» - призначених чиновників і правлячої партії – партійний підбір кадрів, тощо).
Як підготувати населення? Якомога підсилити невдоволення населення «бардаком», «борделем», втратою керованості і здорового глузду органами влади, чиновниками.
Ми стоїмо на порозі шаленої популістської кампанії пропаганди масового невдоволення «бардаком», який розвели владні клани. Скоріше за все, за такою кампанією стоїть БЮТ, Тимошенко, якій вигідно скомпрометувати Ющенка за цей «бардак» в країні і виграти президентську кампанію.
Роздмухуючи ненависть до «бардака», вони мітять в демократію!
Чи справді в країні «бардак»? Так, так, справді! Чи справедливе масове обурення цим «бардаком»? Так, справедливе! Чим закінчиться це масове обурення? Хто і як його використає? Його використає БЮТ для повного завоювання влади і встановлення авторитарного правління a la Russe. Чи буде використано цей новий авторитаризм на користь населенню, громадянам? Ні, ні, їм ніякої користі не буде. Чим більше ми з Білим і Мошнягулом будемо кричати про «бардак», тим швидше прийде авторитаризм на Україну .
Чи можемо ми зупинитися і мовчати, що було б корисніше для суспільства в даній ситуації?
Ні, ми не можемо. Говорити – це для нас жити.
Механізм встановлення авторитаризму і новітньої системи «недоречної публічності» вже запущено і ніхто його вже не зупинить.
Обговорювати в цей тривожний для Батьківщини час догану губернатору – блюзнірство. Треба обговорювати небезпеку, яка нависла над країною, бо привид бродить по Вкраїні – привид авторитаризму…
Частина демократів, зрозуміло, більша, і як вони думають, краща – гаряче підтримають новий авторитаризм. Моральний стан суспільства зараз такий, що на майдан вийдуть протестувати проти авторитаризму ще менше громадян, ніж на Красну площу під час ліквідації «Празької весни». Новітній «Блок» прочитає «в белом венчике из роз – впереди – Исус Христос!». Вся в білому Марія Деві пройде по розах на інаугурації, яка відбудеться на Софійській площі, ніжність тендітних квіток залишиться їм – шипи, як завжди, нам.
Зараз, Дементію, говорити про порушення закону, це бути схожим на партократів СРСР, які теж жалюгідно закликали дотримуватися радянських законів в той час, як закони вже не діяли, і діяла політична воля і масові настрої.
Про які закони ми говоримо в країні, де президента обрали на «третьому турі», а парламент – на нелегітимних позачергових виборах, де начальники сталінських областей не обираються, а призначаються секретаріатом президента, який не має конституційного статусу, де під виглядом партій діють олігархічні клани, де точиться боротьба «без правил» між першими особами у державі.
Знайти тут якусь опору, якісь розумні процедури, триматися за цю «соломинку», закликати інших дотримуватися процедур – те ж саме, що закликати людей вдягнути краватки під час пожежі. Д.Білий пише: «Є порушення, його необхідно спочатку УСУНУТИ, а потім приймати якісь дисциплінарні заходи…». Зрозуміло, що догана за порушення процедур – це привід, а причина – боротьба за місце губернатора. УСУНУТИ порушення – тут відмінити процедуру передачі влади в області, яка намічена.
Я ще раз ставлю питання: а кого хоче прем’єр-міністр бачити на цій посаді?
Це відомо комусь із експертів? Чи знову спливає «недоречність публічності»? А чому б їй не сказати публічно нам про таку людину, яка на її думку буде нам «добрим» правителем? Розвеселив мене і такий вислів, схожий на піонерське гасло: «сила держави в чіткому дотриманні закону та інструкцій». Хотілося б запевнити – думка хибна. Сила держави в народній довірі і підтримці, в легітимності влади.
Ніякі інструкції не допоможуть владі, якій не довіряють виборці, а ми маємо саме таку владу (за даними численних соціологічних досліджень). Дементій Васильович як про щось найстрашніше пише про загрозу «встановлення власних місцевих правил та законів», про загрозу свавілля «губернатора якоїсь області». В цих словах звучить зневага до органічних прав регіону, яка зрозуміла у київського чинуши, котрий боїться втратити «приватизовану владу», але здається чим ся штучним і неприроднім в тексті провінційного інтелектуала.
В умовах, коли СРСР перетворився в «справжній бордель» владу якраз і взяли «секретарі якихось республік», населення їх жваво підтримало, порушивши безліч нікчемних радянських законів і процедур. Місцеві правила і закони між іншим, є повсюди у цивілізованому світі, і в США, і в Німеччині, і в Швейцарії, і в Канаді… (Радив би Дементію Васильовичу книжку: Уоттс Рональд Л. Федеративні системи. Харків: Центр освітніх ініціатив, 2002). Це абетка демократії. І ми – не «якась область», ми – жителі славетної Херсонщини, жителі Південної Столиці, колиски Чорноморського флоту і Грецького проекту великої імперії. За нами велич історії і подвиги херсонців.
3 серпня 2008 р.
Коментарі
2009-05-0714:06:07 У нас не революция, а вы не буревестник, поэтому просто надо выполнять всем законы. Тогда не будет беспорядка.
2009-04-2723:55:57 Эти слова из бессмертной поэмы Александра Сергеевича очень хорошо иллюстрируют стилистику написания Владимиром Кузьмичем данного текста.
Главное - экспрессия, сила, красота образов, а логика, механика, вообще - все остальное на потом.
Но написано чертовски увлекательно как на сторонника твердой государственнос ти
2009-04-2723:51:28 И грянул бой, Полтавский бой!
В огне, под градом раскаленным,
Стеной живою отраженным,
Над падшим строем свежий строй
Штыки смыкает. Тяжкой тучей
Отряды конницы летучей,
Браздами, саблями звуча,
Сшибаясь, рубятся с плеча.
Бросая груды тел на груду,
Шары чугунные повсюду
Меж ними прыгают, разят,
Прах роют и в крови шипят.
Швед, русский — колет, рубит, режет.
Бой барабанный, клики, скрежет,
Гром пушек, топот, ржанье, стон,
И смерть и ад со всех сторон.