Жінка – політика – громадська діяльність: мотивації гендерного паритету

Ми вже повідомляли про проведення 20 лютого 2004 року круглого столу на тему "Паритетна демократія в Україні – політика майбутнього". Тема виявилась настільки цікавою, що ми продовжуємо її обговорення Темою обговорення стала роль та місце жінки в суспільстві, в формуванні громадської думки, в процесі побудови демократичної держави. Організатори круглого столу поставили собі за мету включитися в процес осмислення гендерного паритету у соціальних відносинах в Україні та направити звернення до народних депутатів України, осередків політичних партій та громадських організацій на Херсонщині.

Наша держава приєдналась до міжнародних угод по забезпеченню гендерної рівності, і зараз йде законодавчий процес по закріпленню цих міжнародних норм в українському законодавстві: в січні 2004 року Кабінет Міністрів передав до Верховної Ради законопроект "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Лариса Польська була не тільки ініціатором, але й ведучою круглого столу та модератором дискусії, її вступне слово сприяло встановленню ділової та дружньої атмосфери за круглим столом, запрошені учасники виявили дійсно високо професійні погляди та неповторні особисті думки, небайдуже ставлення до гендерних проблем в нашій області.

Головна доповідь Ольги Кулачек (гість з Національної академії держуправління при Президентові України в Києві) була присвячена гендерній політиці в Україні – її стану, проблемам та перспективам. Ми дізналися про те, що Європейське Співтовариство проводить постійний моніторинг Пекінських міжнародних узгоджень про гендерну рівність (так званий гендерний аудит) та вивчає вплив гендерного дисбалансу на дефіцит демократії в країнах Європи.

Цікаві цифри про кількість жінок та чоловіків в органах державної служби в Україні говорять самі за себе: 75% жінок та 25% чоловіків, але серед останніх – 95% керівників різних державних служб! Наявним є висновок про те, що чим нище рівень влади (наприклад, сільські, селищні, районні ради та виконкоми) , тим більше в ньому жінок (виконавців, основних робочих сил); чим вище рівень влади, тим більше в ньому чоловіків-керівників. Нищівний висновок.

Цікавий і досить ґрунтовний виступ міського голови Володимира Сальдо представив не тільки важливі цифри (в міській раді з 75 депутатів – 13 жінок, в трьох райрадах міста відповідно з 40, 45 та 41 депутатів – 16, 22 та 18 жінок), але й важливі особисті думки: "гендерний паритет підказує нам сама природа", "коли вільна жінка – тоді вільний і чоловік". Володимир Васильович щиро зізнався, що завдяки запрошенню та підготовці до цього круглого столу він вперше дізнався, що таке "гендер". І це викликало певну симпатію до чоловіка, який не боїться зізнатися в недостатності своїх знань та працює над собою.

Професійна та аналітична доповідь Геннадія Чуйка (експерта ХОО КВУ) довела присутнім, що в суспільній політиці нашої держави немає не лише гендерної складової, але й немає взагалі недержавних організацій, немає третього сектору – він не враховується владою. Тому наше суспільство не структуроване, і швидко виправити ситуацію можна через запровадження квотування під час виборів в різні органи влади. Але квоти кандидатів можливо впроваджувати лише при пропорційній виборчій системі, інакше ця ідея може перетворитися на профанацію (наприклад, впровадження жіночих виборчих округів, або жіночих дільниць). Більшість жінок у Верховній Раді пройшли шлях саме партійних, а не мажоритарних списків.

Ще одна виступаюча з Києва – Ольга Хмельова (НДО "Дія") зробила висновок з досвіду Швеції та Фінляндії у впровадженні гендерного паритету таким чином: якщо не ставити перед народом спочатку лише економічні завдання, а почати вирішувати відразу гендерні проблеми та питання, то з`являється можливість більш ефективно та зацікавлено, всім разом (і жінкам, і чоловікам) обирати шляхи економічного розвитку своєї держави, які би задовольнили всіх членів суспільства.

Відомий в нашому місті партійний діяч Володимир Ідаятов висловив важливі думки про можливості активізації жінок в громадсько-політичному житті держави: - по-перше, необхідно змінити цивілізаційний фон сприйняття жінки-лідера, жінки-громадського діяча, жінки при владі, - по-друге, треба допомагати талановитим жінкам у їх розвитку та професійному зростанні, - по-третє, жінку треба звільнити від гнітючих побутово-домашніх умов, створивши можливості для звільнення часу.

Моя співдоповідь виявилась завершальною, включаючи як результати соціологічного опитування, так і певні висновки мого власного досвіду гендерних відносин у громадській діяльності.

Результати соціологічного опитування громадської думки щодо проблем нашої громади та шляхів їх подолання були проведені рік тому в рамках проекту "Толока". Було опитано 549 осіб, серед них - 53% жінок. Окремий аналіз жіночих анкет виявив як найактуальніші проблеми нашого міста з погляду жінок наступні: безробіття, високий рівень вуличної злочинності, низька якість та висока ціна медичного обслуговування, труднощі при започаткуванні власного бізнесу.

На питання, що заважає жінкам приймати активну участь у житті громади, жінки виявились досить самокритичними: по-перше, це невміння представляти свої інтереси та захищати свої права (себто, не володіння навиками лобіювання та едвокасі).

Наступними причинами було названо відсутність лідерів серед жінок, недостатній рівень освіти та професіоналізму. Але незважаючи на ці причини, 71% з опитаних жінок виявили бажання приймати більш активну участь в житті територіальної громади. Які є найбільш ефективні шляхи громадської активізації жінок на їх власний погляд?

Найбільшу підтримку одержав варіант відповіді про надання спеціальної фінансової та технічної допомоги жінкам з боку влади для їх суспільної активізації. Дуже цікавим виявляється співставлення цієї відповіді з відповіддю на питання, яким чином жінки хотіли б брати участь у житті громади? На це запитання перше місце зайняла відповідь про те, що жінки самі могли б надавати фінансову благодійну допомогу, з власної кишені на користь своєму місту та громаді, але за умовою впевненості у цільовому використанні цих пожертвувань. Викликає не тільки сум, але й певні гіркі висновки про стан місцевого самоврядування в нашому місті такий показник соціологічного опитування жінок, як найменша кількість бажаючих виявляти свою громадську активність в якості депутатів місцевих рад. Цей висновок демонструє не тільки безсилля народних обранців, але й зневіру в них самих виборців. З власного досвіду та досвіду своїх колежанок з різних громадських організацій я можу казати про дискримінацію активної жінки, коли вона прагне стати депутатом Верховної Ради, при чому незадоволення та протистояння виникає саме в не сприйманні цього факту у свідомості багатьох жінок-виборців. На мій погляд, мотивацією громадянської активності жінки виявляється бажання створити та виховати суспільство, варте виховання наших дітей: чесне, справедливе, освічене, правове, яке здатне захистити своїх громадян. Жінка не може змиритися з тим, що після школи її порядно вихована та освічена дитина опиниться на "смітнику суспільства" (як висловився англійський письменник Д.Прістлі), побудованого на зовсім інших законах та нелюдських політичних засадах.

Таким вдосконаленням суспільства найбільш активно і займаються саме громадські організації та їх активісти-волонтери.

На завершення була висловлена теза "всі рівні – всі різні", яка стверджує можливість гендерної рівності лише при умові не знищення різниці між полами та окремими особистостями, а, навпаки, збереження цієї різниці та посилення поваги до неї, до особливості жінок та чоловіків.

Саме при гендерній рівності та гендерному паритеті в суспільній політиці може повною мірою виявити себе, творчо проявитися на користь суспільству та окремій особистості різниця між статями, між чоловічим та жіночим гендером. Лише при гендерній рівності та взаємоповазі (всі рівні – всі різні) буде можливе справедливе оцінювання людини не за статтю, а за критеріями професіоналізму, освіченості, інтелектуального рівня та обдарованості. Ця різниця передбачає повагу до особистого вибору кожної жінки: або все життя працювати вдома та на кухні, піклуючись про чоловіка і дітей, або віддати себе громадсько-політичній, науковій, бізнесовій кар`єрі.

Кожен особистий вибір має право на повагу.