Політична
Херсонщина

Нещодавно, у невеликому місті Буча, що під Києвом, відбулася конференція польських стипендіатів різних років. Учасники представляли свої проекти, так чи інакше пов'язані з Польщею й польськими організаціями. Микола Гоманюк (стипендія ім.Л.Кіркланда, 2003-2004 рр.) представляв проект "Діалог поколінь. Майстерня "Жива історія" минулі україно-польські проекти ЦМИ "Тотем" - "Інстинкт фото-самозбереження" і "Шлях через культури», продовженням яких став проект «Жива історія»», підтриманий німецьким фондом «Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє».
Роботу в цьому напрямку ми почали після відвідин організації з Любліна «Brama Grodzka - Teatr NN» і ознайомлення з їх роботою по відтворенню образу передвоєнного мультикультурного Любліна за допомогою усної історії. Багато що з того, що ми використовуємо в Майстерні «Жива історія», було привезено саме з Любліна.
Микола Гоманюк був нагороджений Дипломом Посольства Республіки Польща в Україні за кращий проект в гуманітарній сфері і відмічений премією Посольства Республіки Польща. Привітати переможців конкурсу приїхав Надзвичайний і повноважний посол Республіці Польща в Україні Яцек Ключковський. Після конференції переможці конкурсу разом з Першим радником посла Александрой Гнатюк взяли участь в прямому ефірі «Україна-Польша: Діалог двох культур» на каналі «Культура» Національного радіо України.

Значну частину часу бесіда йшла про сучасний український і польський театр, про херсонський досвід документального театру, про фестивальний процес. Потрібно додати, що в число переможців увійшла також Оксана Дудко, арт-директор Фестивалю «Драбина», з яким вже співпрацюють Центр «Тотем» і херсонський Центр ім. Вс.Мейєрхольда.
Ми вітаємо Миколу Гоманюка - кандидата соціологічних наук, члена правління Центру молодіжних ініціатив «Тотем», одного з керівників Центру ім. Вс.Меєрхольда, - із заслуженою винагородою за шестирічну роботу і плідну співпрацю з польськими організаціями!

"Політична Херсонщина" друкує статтю

Нині все спростилося. На зміну мозковим кісткам  прийшли концентрати з пакетиків, дві хвилини скоротилися до однієї миті, а «чудесна камера» перетворилася на звичайну «мильницю». Але зміст зберігся. Потяг до фотографування має ту саму природу, що й ексгібіціонізм. Якщо ексгібіціонізм (як кажуть спокушені добрим лікарем Фройдом психіатри) породжується страхом кастрації (демонструючи  статеві органи, людина тим самим переконується в їх наявності), то, значить, фотографування породжується страхом смерті й забуття – існування знімки заспокоює людину, як заспокоює безнадійного пацієнта мистецтво милосердного лукавства лікаря, який переконує свого хворого повірити в збереженість свого власного тіла в минулому та в майбутньому. Людина як істота соціальна відчуває себе спокійніше, коли відчуває, що вона не одна, що існують її фотоклони. Унікальний випадок, коли за роздвоєння, розтроєння чи розчетверіння, а може розчетвертування особистості ніхто нікого ніколи ніде не намагатиметься запхати в «жовтий будинок» або на лаву підсудних. Фотографія – це технологічна версія базового інстинкту – інстинкту самозбереження. Так що винайдись фотоапарат десь у кам’яному віку, не проституція була б найдавнішою професією.

ГАМЕТОГЕН
XY/XX або 00/01? Ґендерний digital в двохмірному просторі. Фотоплівка є надзвичайно чуттєвою до маскуліного та фемінного начал. Гамети дуже вразливі до середовища: кислота – це смерть, луг – життя. Таким чином звідси випливає блискучий естетично, але сумнівний логічно висновок: лужне середовище фіксажу – це благодать для статевих клітин і всього того, що з цього виходить.
087. Як написала одна знайома, що це „одвічна жіноча мрія – „Залізний  Фелікс”. Мала рацію, бо, по-перше, так, залізо плавиться приблизно аж при 1500°С, а така температура, як відомо, в звичайних природних умовах не зустрічається, по-друге, при необхідності навіть Фелікса при потребі можна прибрати.
А88. А89. Будь-яка лавка, і взагалі будь-що, до чого можна притулити сідниці – це  імпровізований трон. Жінки на знімку відчувають себе більш впевненими за межами  меблів призначених для сидіння, а чоловіки навпаки немов прикипають до будь-якої горизонтальної поверхні. Дивляться в об’єктив безсоромно, відверто сексуально, адже вони чуються господарями і на меблях для лежання.
Хворобливі пальтішка та хустинки затуляють те, що найбільше цікавить тих, які сидять в кольорових (навіть на чорно-білій фотографії) сорочках - розхристаними і задоволеними своїм безтурботним життям.
Z29. Позбавлений первинних статевих ознак колишній штовхач куль, а зараз дискобол, вдивляється під спідницю всесвіту. Шукає поглядом: може, літають десь поруч з астероїдами його закинуті ядра. Робітники замріяно вовтузяться з довжелезним шлангом.  Допубертатний хлопчик не збирається їм допомагати і навіть не дивиться в їхній бік – в нього поки що інші інтереси. Він цілеспрямовано вглядається в лоно фотоапарата „Ломо”, що потом породить його фотографію.

КВАЗІЕРОТИКА
Вкладати нові змісти в старі фото нам допомагають гламурні журнали з голими тітками. Колись, дарма що невинні, всілякі жести, пози, групові композиції стають об’єктами сексуальних домислів. Тепер так, як колись, фотографуватися ризиковано – можна підрубити на корені свою політичну кар’єру або нарватися на розлючення, а згодом розлучення. То, за чим нині ганяються папараці, раніше валялось під ногами.
045. Дві голови в передсерді і два тулуба в шлуночках одного серця, наповненого інфікованою коханням кров’ю. Обидва передсердя і обидва шлуночка одного роду. Я як ще засвідчити приязнь до Зіночки?
New36. Погляд, що пронизує наскрізь. Пронизує очі, мозок, кістки черепа, фотопапір. Душа, як писав Осип Мандельштам, – жіночого роду.  На фотографії дві половини душі: одна – світла, але з гранчаком, інша – чорна, але більш цнотлива. Але що може зашкодити їх поєднанню в одному кадрі? В фотографічному світі (чи світлі?) плідними можуть бути навіть одностатеві стосунки.
01. Шум очеретяних суцвіть та плеск хвиль, що розбиваються об фігури жінок, дівчат та дівчаток навіюють думи про непересічну соціальну вагу центрального персонажу і вказують на ознаки безсильної роздратованості у відстрашеного юнака.
Це нагадує гарем ластоногих: сивуч, що стереже свій простір, наповнений донесхочу самками й спільним потомством, а також статевозрілий молодий самець, що вештається навколо, не маючи відваги вдертися з претензіями в межі гарему статевого  узурпатора. У нас все не як у людей.

Примітки: [1] 4 червня в Любліні відбулася мультимедійна презентація проекту „Інстинкт фото-самозбереження”. Презентація плавно перейшла у відкриття виставки фотографій, які були знайдені на скупках макулатури в Херсоні. На презентації глядачі могли  ознайомитися зі змістом CD-диску. А це близько 800 фотографій, що представляють людей в різних життєвий ситуаціях. Фотографії згруповані в 26 сюжетних ліній: „Алко-голота”, „Транс-спорт”, „Прості речі”, „Гаметоген”, „Квазіеротика” тощо. Наскрізною ідею в проекті є аналіз ролі фотографії в подоланні страху перед смертю.
У реалізації проекту брали участь: Центр молодіжних ініціатив „Тотем”, „Народний архів” при каф. філософії і

соціології ХДТУ, Ośrodek „Brama Grodzka – Teatr NN”, Galeria Autorska “Michałowski”