Політична
«Пішли в сокачний відділ, поп’єм автоматного соку!», - казав колись мій маленький син. І ми йшли до найближчого гастроному, де у гранчасті склянки продавщиця наливала з трилітрової банки сік: яблучний, березовий, абрикосовий, гарбузовий, «автоматний». Нині мій син уже сам батько, і своєму маленькому синочку купує симпатичні 200-грамові пакетики зі стерильною трубочкою. Та ж який асортимент! Ананас, грейпфрут, манго, банан – чого тільки не виробляють нині вітчизняні «сокачні» заводи.Звідки ж беруться ті екзоти, котрі у нас не ростуть?«Напевне, з порошку чи якихось концентратів», - спадає скептична думка тим, хто вважає, що корисний напій може бути лише продуктом виключно вирощеного на вітчизняному «городі». Аби задовольнити цікавість,, автор відбув до найближчого відомого «бренда» - у сусідню Миколаївську область. Відвідини стали можливими завдяки Національній спілці журналістів та Всеукраїнському центру прес-клубів «Україна-форум».
Найперше, що люб’язно запропонували на заводі «Сандора», це ознайомитися з правилами поведінки на виробництві в якості відвідувача. Анкета вимагала відповідей на цілу низку запитань, серед яких і те, чим я хворіла останнім часом, чи не маю якоїсь недуги нині, а чи відкритих ран, розладу шлунку чи ще чогось. Далі інженер з техніки безпеки провела інструктаж з демонстрацією спеціального фільму. І вже потім мені запропонували добре вимити руки та з ніг до голови «закутали» в одноразовий стерильний одяг.
Зізнатися, ніколи не звертала уваги, що сік «Садочок», який я обираю на полицях перш за все через найприйнятнішу серед інших для свого гаманця ціну, виробляється саме тут. Забігаючи наперед скажу: моя симпатія до цього напою ще більше посилилася, бо на власні очі побачила, в яких ідеальних умовах він виробляється. А ще я переконалася, що не треба додавати ніяких компонентів, аби сік зберіг вітаміни та усі цілющі властивості - як не робимо ми цього, коли консервуємо соки в домашніх умовах. Перш за все сік залишається, мов свіжий, завдяки упаковці – недарма «Тетра Пак», визнаний в усьому світі лідер в галузі. (Ставила питання й з приводу традиційного скла – у ньому вітаміни руйнуються від світла, переконали мене.)
Екскурсія почалася з цеху, де тільки-но розлили персиковий сік – тут стояв духмяний запах цих фруктів, котрі привезли із місцевого господарства. Одразу ж добре перебрали, перемили, вичавили і, різко нагрівши до певної температури, «запаяли» в пакети, негайно ж охолодивши – за таких умов зберігається максимальна кількість вітамінів та поживних речовин, а упаковка «тетрапак» забезпечує стерильність та непроникливість для руйнівного в таких випадках світла. Те ж роблять з яблуками, сливою, вишнею, морквою, виноградом.
А як же, запитаєте, екзоти на зразок ківі чи помаранчів? І такі є, але у вигляді концентрату, тільки не порошку, а згущеної медоподібної маси, дуже привабливої на вигляд і смак, котру отримують шляхом випаровування вологи.
Привозять її з тих країв, де ростуть ці плоди, причому, виготовляється таке «варення» зі спеціально вирощених сортів, зібраних у певні терміни, у екологічно чистих районах, коли плід достигає найвищої стиглості. А сік виготовляють шляхом відновлення вологи – додаванням спеціально підготовленої води, причому рівно у тій кількості, у якій її випарували.
Зазначу, що готуючи цей матеріал, перш за все хотілося розвіяти власні сумніви щодо «порошкових концентратів». Щодо корисності ж соків не полінувалася звернутися й до лікаря-дієтолога, зокрема, з приводу соків-фрешів, тобто, свіжовичавлених напоїв, котрі модно нині замовляти в закладах громадського харчування. Так, це корисно, якщо ви впевнені у походженні фрукту, правильності його вирощування, зберігання, транспортування тощо. Але ж самі подумайте: щоб довезти ті ж апельсини чи банани до України в товарному вигляді, то, звісно, їх збирають в далекому до стиглості стані. Отож, фреш, безумовно, піде на користь, коли ви приготуєте його зі стиглого плоду, щойно зірваного на власному городі чи в садочку, і тут же вип’єте. В іншому випадку кориснішим буде пакетований сік, бо у його виробництві використовується відповідна стандартам продукція.
Чи завжди дотримуються виробники усіх потрібних умов та стандартів? І тут сумніви зникають, коли детально простежити, яким довгим та витратним є шлях того чи іншого виробника на сучасний ринок. Звичайно, мова йде про розкручені бренди, котрі цінують свою репутацію та довіру споживача, і продукція яких сертифікована за усіма вимогами.
Якщо вдатися до статистики, українці споживають доволі мало соку, хоча й більше , ніж раніше: за радянських часів це було 10 літрів на людину в рік, нині – 18. У той час як середньостатистичний європеєць споживає 50 літрів.
Чому ж українці п’ють мало соку? Через необізнаність та погану просвітницьку роботу , - переконували мене експерти Всеукраїнської інформаційної програми «ПроСік». Не згодна. На моє переконання, основна причина полягає в тому, що споживати щодня пакетовані магазинні соки - багатьом громадянам просто не по кишені. Здебільшого їх купують або ж з нагоди якогось застілля, або ж – у лікарню для хворих.
Тим часом, якщо зважити, що сік – це джерело вітамінів та корисних для роботи шлунку й інших органів напій, і що достатньо для цього вживати в день одну склянку, краще натщесерце, то на сім»ю з чотирьох, приміром, чоловік пакет за 6 гривень - певне, не такі вже й великі гроші. До всього, коли мова йде - про здоров’я.
Алла Брусилова,Херсон – Миколаїв.
Зазначу, що готуючи цей матеріал, перш за все хотілося розвіяти власні сумніви щодо «порошкових концентратів». Щодо корисності ж соків не полінувалася звернутися й до лікаря-дієтолога, зокрема, з приводу соків-фрешів, тобто, свіжовичавлених напоїв, котрі модно нині замовляти в закладах громадського харчування. Так, це корисно, якщо ви впевнені у походженні фрукту, правильності його вирощування, зберігання, транспортування тощо. Але ж самі подумайте: щоб довезти ті ж апельсини чи банани до України в товарному вигляді, то, звісно, їх збирають в далекому до стиглості стані. Отож, фреш, безумовно, піде на користь, коли ви приготуєте його зі стиглого плоду, щойно зірваного на власному городі чи в садочку, і тут же вип’єте. В іншому випадку кориснішим буде пакетований сік, бо у його виробництві використовується відповідна стандартам продукція.
Чи завжди дотримуються виробники усіх потрібних умов та стандартів? І тут сумніви зникають, коли детально простежити, яким довгим та витратним є шлях того чи іншого виробника на сучасний ринок. Звичайно, мова йде про розкручені бренди, котрі цінують свою репутацію та довіру споживача, і продукція яких сертифікована за усіма вимогами.
Якщо вдатися до статистики, українці споживають доволі мало соку, хоча й більше , ніж раніше: за радянських часів це було 10 літрів на людину в рік, нині – 18. У той час як середньостатистичний європеєць споживає 50 літрів.
Чому ж українці п’ють мало соку? Через необізнаність та погану просвітницьку роботу , - переконували мене експерти Всеукраїнської інформаційної програми «ПроСік». Не згодна. На моє переконання, основна причина полягає в тому, що споживати щодня пакетовані магазинні соки - багатьом громадянам просто не по кишені. Здебільшого їх купують або ж з нагоди якогось застілля, або ж – у лікарню для хворих.
Тим часом, якщо зважити, що сік – це джерело вітамінів та корисних для роботи шлунку й інших органів напій, і що достатньо для цього вживати в день одну склянку, краще натщесерце, то на сім»ю з чотирьох, приміром, чоловік пакет за 6 гривень - певне, не такі вже й великі гроші. До всього, коли мова йде - про здоров’я.
Алла Брусилова,Херсон – Миколаїв.
На фото: пийте соки на здоров’я!
